Перелік необхідних складових для перемоги на мажоритарному окрузі, щоб адекватно оцінювати сили нових кандидатів і не займатися самообманом, уявляючи переможний марш до Верховної Ради.
1. Постійно проживати на окрузі
Кандидат в депутати не повинен з'явитися перед своїми виборцями за кілька місяців до голосування, як Христос народу. Якщо мешканці знають, в якому будинку проживає кандидат, на якому автомобілі їздить, в якій школі навчаються його діти, то це суттєво спрощує комунікацію з людьми. Нікому не треба пояснювати, хто ти, і звідки ти тут взявся лише незадовго до виборів.
Крім того, кандидат, який проживає на окрузі, може краще зрозуміти проблеми людей, та суспільні настрої.
2. Впізнаваність
Цей пункт є супровідним для попереднього. Людина зобов'язана мати певній рівень відомості, виступати у медіа і бути предметом обговорення на “сарафанному радіо”. Інакше доведеться вкласти шалені кошти у розкрутку “з нуля” маловідомого кандидата. Мати до 10 тис. друзів у Facebook і блог на “Українській правді” - це добре хіба що для перемоги в конкурсі подорожей. Проте нічого не значить для більшості наших співгромадян, яка навіть гадки не має про соціальні медіа.
3. “Історії успіху”
Замало й того, аби місцеві мешканці просто пліткували та перемивали кістки кандидату. Потрібно, щоб його поважали, цінували і були готові проголосувати. Захист прав громадян, протидія свавіллю бандюків/місцевої влади, розвиток місцевості (залучення інвестицій, облагороджування території власними силами) тощо. Без цього люди не повірять, що ви здатні бути їхніми агентами у парламенті і відображати інтереси виборців.
4. Готова програма реформ, включно з чітко прописаними механізмами і алгоритмами її реалізації. Загальними фразами на кшталт “знищу корупцію”, “підвищу зарплату”, “посаджу бандитів” сьогодні нікого не здивуєш. Тим паче, що вони давно перетворилися на стандартний набір будь-якого горе-політика.
Аргумент “він хороша людина” теж не працює. В Україні багато хороших людей, і мало місць у парламенті. На всіх не вистачить, тому Верховна Рада повинна стати полем конкуренції ідей, стратегій і концепцій. Якщо не здатен запропонувати щось конкретне — краще почекай ще чотири роки і продумай свою концепцію реформ.
5. Бути експертом у конкретній галузі
Від людей, що хоч раз побували закордоном (країни Заходу) можна почути чимало історій і порад про те, як треба жити. Коло їхньої “експертної думки” охоплює майже всі питання — від сміття на вулиці до податкового законодавства. Проте ці знання ще не свідчать про те, що ви є фахівцем у конкретній галузі. Так само і з нашими реформаторами: знаємо, як повинно виглядати, але не розуміємо, як втілити зміни в життя - бо не розуміємо внутрішних механізмів.
Аби стати експертом, необхідно посидіти не один рік за книжками, вивчити передовий досвід, спробувати його застосувати на рідній землі - і з вже набитими шишками пропонувати суспільству майже готовий варіант змін. Спеціалізація і експертність у конкретній галузі свідчить про компетентність кандидата і професійний підхід до законотворчої діяльності.
6. Написані законопроекти
Це не повинні бути унікальні і досконалі законотворчі ініціативи. Недоліки, прогалини - нормальна річ. Спроба написання закону продемонструє здібність виконувати головну функцію народного депутата.
7. Команда однодумців, що готові підтримати — вільним часом, грошима, силами, інтелектом. Ця команда повинна бути сформована заздалегідь, а не під час передвиборчої кампанії. Сюди ж можна додати волонтерів.
8. Остання, але не менш важлива річ - ресурси. Кандидат повинен володіти хоча б мінімальними ресурсами, які дозволять залучити фахівців (керівники штабу, технологи, юристи, члени дільничних комісій, спостерігачі тощо). Наявність всіх попередніх пунктів дозволить кандидатові мати міцне підґрунтя для фандрайзингу — від пересічних людей до підприємців.
Немає коментарів:
Дописати коментар