Народ наш тільки вчиться у демократичний спосіб обирати тих, кому зможе довірити на певний час турботу про свою державу, про своє життя. Вчиться вголос запитувати, вимагати роз’яснень, наполягати на пред’явленні доказів та підтверджень, виходити на дискусії й діалоги.
Ціна ж бо помилки – дуже висока: чи зможемо ми хоча б певний час спокійно займатися своїми справами, не побоюючись, що одного разу прокинемося, поглянемо у вікно, а там уже не наша держава, а не відомо, чия. І те, наскільки ми самі будемо послідовними й сміливими у своїй наполегливості зрозуміти, що то за людина перед нами, настільки й кандидати в народні депутати вимушені будуть виявляти своє справжнє обличчя.
12 жовтня 2012 року в Києві, у приміщенні інформаційної агенції УНІАН відбулася прес-конференція, ініційована будівельною корпорацією «Граніт». Не маючи змоги у будь-який інший спосіб привернути увагу до справи, яка «коштує» понад 14 млн. грн., колектив компанії вирішив публічно, на всю державу оприлюднити її сутність. Дізнавшись, що мова йде про фінансову махінацію, до якої був причетний ЛОМАКОВИЧ Віталій Афанасійович і про яку вже писали неодноразово у тернопільській пресі, до заходу долучилися й інші «постраждалі» від тієї персони, представники Координаційної Ради громадського руху «Чесно» в Тернопільській області та коаліції «За прозорі вибори».
Якщо говорити максимально коротко й по суті про предмет заходу, ТзОВ «Граніт» намагається повернути гроші в обсязі понад 14 млн. грн., які йому не виплатили замовники будівельного об’єкта, субпідрядником якого «Граніт» виступав. Пан Ломакович на той час керував банком, який у згадуваному проекті був фінансовим партнером. Коли «Граніт» побудував цей об’єкт (котеджне містечко під Києвом на 22 багатоповерхові будинки з усіма комунікаціями й інфраструктурами), виявилося, що будівельників не тільки позбавили будь-яких прав чекати своїх грошей за виконані роботи, але й загалом зробили так, що вони до будівництва містечка жодного стосунку не мають.
Бо за паперами значиться, що «побудувала» його за незнаний у світі термін у 2 місяці зовсім інша компанія та ще й здала державній комісії за фіктивними документами. Схема афери настільки бездоганна, що на прес-конференції журналісти від ділових видань тільки руками розводили: «Очевидно, що схема, а не підкопаєшся! Ми такого ще не зустрічали!»
Але це тільки на перший погляд бездоганна. Є в ній одна груба помилка: для того, щоб здати об’єкт державній комісії без жодного документа про хід будівництва (технічна документація, яка налічує томи паперів, описує кожний крок будівництва і міститься у реального забудовника), необхідно було до афери залучити не просто велику кількість людей, але й відповідальних організацій в особі їх керівників.
Адже кожний підпис під державним документом про здавання будівельного об’єкта в експлуатацію свідчить, що офіційна особа гарантує особисто відсутність загроз життю та здоров’ю людей, які будуть мешкати у цьому містечку. Щоб поставити такий підпис, уповноважена особа повинна, якнайменше, ознайомитись із технічною документацією, хоча б подивитися на неї! Але ж технічна документація накопичується упродовж усього будівництва, крок за кроком, і залишається у справжнього забудовника – тобто, у даному разі, в «Граніту». А оскільки «Граніт» був технічно вилучений зі справи, то об’єкт здали без документації.
Тобто люди, котрі вже оселилися в будинки у цьому містечку і продовжують купувати житло, й гадки не мають про те, що за їх життя відповідальність ніхто не несе. І все це зроблено було задля одного, щоб 14 млн. грошей «загубились» у кишенях певних осіб…
Хто саме винний і де саме загубилися гроші – то справа дослідчих органів з’ясувати, як і те, чиї ж підписи стоять на фіктивних документах щодо здавання об’єкту. «Граніт» же хоче одного: щоб йому повернули заборговані гроші, які невиплачені робітникам, організаціям-постачальникам будівельних матеріалів та субпідрядникам.
І він звертається передусім до осіб, з якими вели передмови про виконання проекту, в тому числі й до пана Ломаковича, який виявив ініціативу щодо забудови містечка, зобов’язався фінансувати, погоджував Генплан забудови своїм підписом, відкривав початок будівництва під час його освячення разом із «Гранітом», постійно контролював хід будівництва. Задля цього «Граніт» і Відкритого листа вивісив на своєму сайті, а дізнавшись про те, що пан Ломакович балотується в народні депутати Верховної Ради по Тернопільській області, оприлюднив цього листа у тернопільських засобах масової інформації….
І тут стає зрозуміло, чому представники громадських організацій, не жалкуючи свого часу, на один день вирвалися до Києва, щоб взяти участь у публічному обговоренні в УНІАН. Виявилось, що тільки-но відкритий лист компанії «Граніт» було оприлюднено у пресі, пан Ломакович, замість того, щоб відкрито пояснити громадськості свою позицію і сутність справи, вдався до залякування журналістів. Сайту спочатку погрожували, а потім і зовсім закрили.
На поважному ресурсі «Телекритика» навіть статтю надрукували про те, що кандидат у нардепи буде вимагати в тернопільського інтернет-видання 100 тис. гривень у разі, якщо видання не видалить із сайту статтю, яка містить наклепницьку інформацію про політика.
Правда то була в статті чи наклеп – справа знову ж для слідчих органів, а ось публічна вимога видалення матеріалу із засобу масової інформації – це вже наступ на свободу слова. Будь-якій людині, яка щонайменше розуміється на демократії, ясно: не погоджуєшся з тим, що про тебе пишуть – відповідай, дискутуй або звертайся до суду. А ось рота затуляти пресі – це вже з якоїсь іншої реальності, яка до демократії жодного стосунку не має.
Юрист коаліції «За прозорі вибори» Ольга Мазаєва, яка теж завітала на прес-конференцію, оприлюднила «Позову заяву про захист честі, гідності та ділової репутації», де відповідачем є Яніна Чайківська, керівник інформаційного відділу Тернопільського обласного виборчого штабу партії «Удар».
На предстаника громадськості Володимира Ханаса вчинили тиск і написали неправдиве звинувачення, зганьбивши його чесне ім’я. Володимир Ханас стверджує, що щодо нього було поширено неправдиву інформацію про те, що він начебто вимагав у пана Ломаковича 100 тис. гривень за непроведення мітингу протесту. Дослівно з Позову: «Я ніколи не телефонував ні Ломаковичу, ні будь-кому з партії «Удар» із приводу цієї акції, тим більше не вимагав якихось сум за її непроведення». Виходить, тепер уже наклеп назустріч?
Був і ще один учасник прес-конференції в УНІАН – член Координаційної Ради громадського руху «Чесно» в Тернопільській області. Документи, які він оприлюднив від імені Руху, вражають. Перелічені імена й прізвища близько десяти кандидатів у депутати по Тернопільській області, які здійснюють тиск на засоби масової інформації, «щоб про непорядні факти їх діяльності не дізнався їх електорат» (як сказано в оприлюдненому звернені Руху під час конференції).
Увесь текст звернення можна почути у прямому записі прес-конференції з або ознайомитись безпосередньо в Координаційній Раді громадського руху «Чесно», а тут ми лише наводимо деякі факти, що стосуються «героя» прес-конференції та цього матеріалу:
«За інформацією “Львівського порталу”, у 2008 році представники трудового колективу агрофірми «Провесінь» звинувачували Ломаковича Віталія Афанасійовича у причетності до рейдерських атак на ВАТ «Агрофірма «Провесінь». Ломакович Віталій Атанасович у той час був членом виконавчого комітету Львівської міської ради і його називають головою групи компаній з управління активами «Оптіма-Капітал».
«За інформацією “Львівського порталу”, у 2008 році представники трудового колективу агрофірми «Провесінь» звинувачували Ломаковича Віталія Афанасійовича у причетності до рейдерських атак на ВАТ «Агрофірма «Провесінь». Ломакович Віталій Атанасович у той час був членом виконавчого комітету Львівської міської ради і його називають головою групи компаній з управління активами «Оптіма-Капітал».
Також, за інформацією сайту «Львівська пошта», підконтрольна Віталієві Ломаковичу компанія з управління активами «Оптіма-капітал» причетна до схеми із сумнівною приватизацією шляхом викупу приміщення готелю «Київ» у м. Львів. За інформацією сайту «Провсе», Ломакович Віталій Афанасійович, перебуваючи на посаді керівника ВАТ «БМ банк» надав Гарантійний лист про те, що в разі продажу банком цілісного майнового комплексу Турбівського цукрового заводу бере на себе обов’язок розрахуватися щодо боргів із заробітної платні працівникам (1,5 млн. грн..) та боргів перед Пенсійним Фондом, податковою інспекцією і т. д. Проте, протягом цього часу 520 працівників заводу не отримали зароблені кошти за сезон цукрування ще 2009 року…»
Коли заглиблюєшся у перипетії та перетини претензій, що закручуються навколо пана Ломаковича, виникає одне запитання: «Шановний! Адже ж Ви хочете служити народові! То, може, саме зараз є сенс показати, як Ви з цим народом спілкуватись умієте? То, може, саме час відповісти, чому так багато різних людей, із найрізноманітніших місць проживання та організацій, мають до Вас запитання? Адже, дозвольте нагадати Вам, шановний, що це Ваш обов’язок як кандидата в народні депутати Верховної Ради відповідати на всі запитання, що в народу до Вас виникають!»
Немає коментарів:
Дописати коментар