Про зраду Кучми і Ющенка, про багатіїв Львівщини і обман Королевської, про виконком для облради і ляльок для Путіна в ексклюзивному інтерв’ю Вголосу розповів економіст, політолог, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.
Ви відомий в Україні політолог, політик, економіст, науковець. Але постійно критикуєте владу – чи не виникало бажання у Вас попрацювати реально у владі, допомогти Україні не лише словом, а й ділом?
Я двічі був дуже близьким радником у Кучми – і коли він був прем’єром, і коли він був президентом. Спочатку я був радником у Кравчука. І один мене зрадив, і другий зрадив, при чому у нахабних формах. Вони мене зрадили ідеологічно, я вже не кажу про кар’єру і невиконані домовленості. Кучма вперше зрадив тоді, коли був прем’єром.
А в чому полягала суть зради?
Зрада полягала в тому, що він світоглядно казав, що буде будувати сучасну європейську Україну, модерну Україну, Україну для всіх, а не для якихось багатих груп. Це ж декларував Кравчук. Коли ці 6 місяців надзвичайних повноважень добігли кінця, Кучма раптом сказав нам дати йому наше бачення подальшого розвитку держави.
Я і сформував йому бачення – це було прообразом тієї моделі, яку я розробив і зараз обстоюю – це модель народного капіталізму, середнього класу, місцевого самоврядування, розвитку громадянського суспільства, дрібної і середньої національної буржуазії, свободи слова, вибору, зменшення етатизму тобто ролі держави. От я йому написав цю першу модель.
Яка була його реакція?
Моя модель була першою. А другу модель йому вималював Табачник, Осика, Видрін, Суслов, Рижов. Моя модель отримала назву «піраній», а їхня модель – «акул». Кучма вибрав їхну модель і сказав, що «Соскін штовхає мене на авантюру». Він так казав, бо я виступав за ліквідацію податкової адміністрації в її тодішньому вигляді, за зменшення податкового тиску.
Але це були тільки початки. Кучма сказав, що я його зрадив, і тоді я пішов від нього. А він прийняв другу модель. І основою тієї моделлі став закон про промислово-фінансові групи. Він і заклав витоки існуючої сьогодні в Україні кланово-корпоративної моделі.
Але ж через кланові моделі пройшли всі держави?
Не всі. Польща не пройшла, Фінляндія не пройшла.
Але інші держави Європи пройшли?
Великі: Франція, Німеччина. Але для цього був відповідний період.
А США?
Штати ми не беремо. Бо чому тоді не взяти Ботсвану, Чад, Гватемалу? Сполучені Штати і Україна – це дві різні галактики, тому їх не треба взагалі порівнювати. Ми – національна країна, а вони є штучно утворена країна; вони є світова країна, наддержава, яка формувалася як сучасна імперія, а ми не були імперією, ми були колонією. Це неспівмірні речі.
Тоді заклалося моє бачення процесу. Проте, коли Кучмі було важко, він знову мене покликав. Це було перед його другими виборами. Я зробив тоді величезну помилку. Тоді якраз був перший обвал гривні, була потужна криза. І я, думаючи, що поступаю як патріот, пішов до Кучми.
Я забув всю народну мудрість, що «горбатого тільки могила виправить», що «скільки вовка не годуй, він все одно до лісу дивиться», що хижака не можна зробити травоїдним. Але я пішов до Кучми. І не я один пішов. І Слава Стецько з КУНу тоді підтримувала його, і Народний Рух Чорновола тоді лояльно до нього поставився. Кучма всім обіцяв, що він стане новим Кучмою.
Це не було спеціально, штучно зроблено?
Було. Вже потім я зрозумів, що було, що це все було продумано, що це був надзвичайно жахливий вовчий задум, коли вовки одягли овечі шкури. Але це потім стало зрозуміли, коли вбили Чорновола, коли розгромили націонал-демократичні партії і рухи. Але тоді ми фактично своїми руками витворили Кучму.
Тоді відповідальність частково і на вас лежить.
Лежить, а що робити. Ми ж думали, що ми виховаємо з нього майже Володимира Рівноапостольного.
А в чому полягало це творення Кучми?
Що він стане європейським політиком. Він це обіцяв.
Тобто ви хотіли повернутися до тих обіцянок, які він давав перед першим терміном?
Так, я в це повірив. Для мене, як для об’єктивного економіста, було очевидно, що людина мала зрозуміти, що той шлях довів його до прірви.
І ми його звідти дістали, ми його відмили, ми його вивели на другий термін і зробили з нього президента. При чому робили його не просто як фігуру, ми робили його як політичного лідера. Ми під нього сформували відповідний політичний блок – наш президент Кучма. І тому, якщо перший раз зрада була на особистому рівні, то другий раз він нас зрадив політико-ідеологічно, він нас системно і філософськи зрадив. І вже тоді прощення йому не було.
Ми це зрозуміли, коли він став президентом, коли він зробив ставку на Пінчука, коли Пінчук став його зятьком, коли через нього пішли всі фінансові потоки. Тоді він визначився – для нього Московія з Кремлем знову стали єдиним світлом у віконці. Він зробив тоді ставку ще й на Лукашенка. І ми зрозуміли, що це не іграшки, що це системна світоглядна зрада.
Пане Олеже, а чи є мірило зради: більша, менша зрада? Хто зрадив більше - Ющенко, Кучма?
Якщо більше, то Ющенко, тому що він йшов як свій. З самого початку ми розуміли, що Кучма все таки чужий. Він був двічі членом політбюро компартії України ще за часів Брєжнєва в 1980-х роках.
Але у вас теж є досвід перебування в компартії.
Так, тому я для себе визначився. Я створював демплатформу в компартії України. Я ніколи цього не приховував. Кушнарьов, я, Філенко, Хмілько, Полохало – ми робили демплатформу. При чому я робив її у вищій партійній школі – фактично зсередини розкладав бастіон. І не жалкую про це. Але я розумів, що це був шлях моєї еволюції.
І ми розуміли, що Кучма, як секретар парткому, вийшов звідти. А Ющенка я бачив, як кажуть, ще відколи він молоденький був. Я його знав з 1992-1993 років. Він ще був в банку «Україна». Він в той час ще всім захоплювався. Здавалося, що з нього вийде щось путнє, коли ми його вирощували.
Але от така гидотина виросла. Було маленьке рожеве красиве поросятко, а виріс великий кнур. Але вже що виросло, те і виросло. Потім, коли він нас зрадив, це було просто шоком, бо ми вважали, що він свій, що він зрадити не може.
Цих ми розуміли – Кравчук, Кучма. З ними все було більш менш зрозуміло – прагматизм, раціоналізм. Просто ми думали, що вони як раціональні прагматики, як об’єктивісти будуть діяти так, як Бразаускас діяв, як в Естонії діяли. Ми виходили з того, що вони розуміли, що Радянський союз як імперія розвалилася.
І вони мали б діяти в рамках тої титульної нації, яка живе на цій території. А виявилося, що вони теж не змогли піднятися. В них хребти були зламані.
А от щодо Ющенка ми думали, що це свій продукт, який вже на рівні коду крові буде служити Україні. А воно виявилося ще гидотніше, ніж ці прагматики партноменклатурні.
Проблема була тільки в Ющенкові, чи і в оточенні?
Ні, проблема в першу чергу в Ющенкові. Оточення обирає людина. Вона сама обирає оточення. Свиня сама шукає своє болото, а не болото свиню.
Пане Олеже, але наш теперішній президент має гарне оточення: той же українець Порошенко, інші мудрі і цікаві люди. Тому питання – чи не хочете допомогти цій владі?
Цій владі взагалі не можна допомагати. Я вважаю, що якщо людина має певні моральні і духовні засади, вона з цією владою – з Януковичем, з «єнакіївською медузою» – не повинна навіть близько знаходитися.
Чому? Тому що їх філософія – це філософія, яка має навіть не правила.
Понятія?
Так, понятія. Понятія общака і понятія банди – це кругова і кровава порука. Отже, тебе приймають у цю банду тільки тоді, коли ти пройшов через кров і через омерту – змову мовчання. Коли ти підписався і сказав, що ти прийняв їхнє кредо життя. А їхнє кредо життя – вбий, пограбуй, знищи і забери.
А вони кликали вас до співпраці? Були пропозиції від сьогоднішнього владного режиму?
Я ж в свій час, в 1994-95-хх роках очолив Ліберальну партію, я її реанімував. І моїм другом був покійний народний депутат Женя Щербань. Як кажуть, тоді ні Януковича, ні Ахметова, ні Юри Іванющенка навіть в проекті не було, а ми вже були. І в принципі, як би там не було, я вважаю, що я є одним із достатньо серйозних моральних лідерів донецької інтелектуальної еліти.
Тоді чий вони проект?
Вони проект по суті старої місцевої донецької компартійної номенклатури, КДБ, і бандитських груп, донецьких злодіїв у законі.
Ви кажете, що вони проект КДБ. Але ж знаємо відношення полковника ФСБ колишнього-теперішнього-вічного президента Путіна до нашого президента.
Він зрадив. Іграшка, знаряддя вийшло з під контролю. Знаковим було те, що Путін відмовився від цукерки. Його лялька, його голем вирішив господаря пригостити цукеркою, при чому при людях. Ви що, це взагалі щось шалене!
Але ж Мєдвєдєв взяв цукерку?
Це теж лялька. Ляльці з лялькою нормально. Це не порушує ієрархію. Ієрархія була порушена нахабно. Янукович порушив всі ієрархічні догмати, це навіть не правила гри.
Ще в часи, коли він сидів у в’язницях, брати участь в Монако у так званих перегонах було неможливо, неможливо було виїхати в 70-ті роки з Союзу. Тим паче, маючи кілька судимостей. Отже, це могло статися тільки за умови, що він дав підписку про співпрацю, тобто що він був агентом.
Тільки агент міг виїхати з Союзу, і до нього мали бути приставлені мінімум троє офіцерів, які повинні були там в Монако за ним слідкувати. Це абсолютно однозначно. І потім мав бути написаний детальний звіт про те, що він там робив. Він сам мав написати, і ті люди мали написати. І це все є в архівах КДБ. Повністю вся правдива біографія Януковича разом з підпискою про співпрацю є в Москві.
І зрозуміло, що йому цю справу періодично показують. І зрозуміло, що він не може інакше діяти, бо він є големом, він є лялькою кадебістської бандитської системи. Тому що злодії в законі – це інституція, яку творив ще ЧК, Дзержинський, потім Джугашвілі для того, щоб контролювати політичних. Тому, якщо підводити підсумок по цьому напряму, в жодному разі не можна сьогодні йти на співпрацю з нинішнім режимом.
Це вже навіть не влада. Вони себе абсолютно сплюндрували. Сьогодні фактично здійснена донецько-єнакіївська окупація всіх теренів України, всюди розставлені їх кадри, тому це вже пройдений етап. Вони взагалі мають бути усунені від влади.
Тобто ви взагалі ні з ким не спілкуєтеся з їхнього оточення, з владою, з жодним міністром? Ні з ким?
Вже нема з ким.
А Порошенко?
Порошенко – це зрадник. На жаль, він зрадив, сам себе зрадив. І зрадив дуже важливі надії певної частини людей, що він буде рухатися шляхом еволюційного морального європейського напряму. Це ж дуже просто: президент Угорщини – плагіат, пішов у відставку; президент Німеччини – брав кредит, пішов у відставку.
Як міг Порошенко піти у служіння? Тим більше, він же не буде вільний, там же закони банди. Отже, вони з ним зроблять те, що зробили з Кушнарьовим, те, що з Волгою зробили. Там немає іншого варіанту. Те, що зробили з Тігіпко, який мав 13%, а тепер перетворився на їх служку, який патрони підносить.
Пане Олеже, з Інтернету відома Ваша переписка з народним депутатом України Наталією Королевською щодо проведення податковими органами позапланової перевірки очолюваного Вами Інституту трансформації суспільства. Які результати: допомогла вона вам, не домогла?
На жаль, ні.
Але ж вона усюди декларує, що вона за середній клас?
От я на собі експеримент і зробив. Королевська спочатку начебто пішла нам назустріч. Причому вона мене виставила на бруствер, на амбразуру: вона написала листи в СБУ, в прокуратуру, в міліцію, в податкову. В результаті вони всі об’єдналися проти мене. А потім ми кличемо: «Наташа, ми плацдарм взяли. Допоможи хоча б патронами». А Наташі немає. Як кажуть, не давай людей, дай хоч боєприпаси. А Наташі немає.
А яка тоді її роль? Щось на зразок Вітренко?
Ні, Вітренко хоч йшла пліч-о-пліч, вона підтримала Партію регіонів. Вони її використали і спалили – вбили Курочкіна, і не стало Вітренко. А Королевська вийшла більш мудріша за Вітренко, тому що вона вирішила нас використати як гарматне м’ясо у вирішенні своїх питань.
Яка політична перспектива проекту Королевської?
Ніякої. Спочатку вона ввійшла в сектор соціал-демократії. Як відомо, такі персони як Кравчук, Марчук, Медведчук, Онопенко пробували там щось вибудувати і не змогли. Там нічого не вибудовується.
Можливо, просто в Україні немає того середовища?
Немає. Потім вони зрозуміли, хто за нею стоїть, і що це нічого не дасть. І вони назвалися «Україна – Вперед!». Є «Наша Україна», є «Українська партія», є «Єдина Україна», є «За Україну!». Була Мусіяка «Вперед, Україно!», а тепер Королевська стала «Україна – Вперед!». А чому не «Україна – В зад!», «Україна – В рот» і таке інше?
Це повна дурня, такий і буде результат. Тому я Наталії Королевській бажаю успіху на цьому її складному ренегатсько-ревізійному шляху.
Але все ж таки, голоси вона в когось відтягне?
Ні. Вона їх і не набере.
Ви часто буваєте на Львівщини. У місті вже з’явилися чутки, що ви будете балотуватися у Верховну Раду по одному з округів у Львові. Це правда?
Якщо будуть вибори, то десь може треба спробувати. Я вважаю, що я на сьогоднішній день є світоглядна фігура. Я казав про вісь столиць. Київ на сьогоднішній день повністю сплюндрований. Для мене небайдуже є місто Харків і особливо Донецьк, тому що там пройшла певна частина мого життєвого шляху.
Але на сьогоднішній день там теж фактично пройшла окупація. Якщо брати міста столичного рівня, то залишилося не окупованим, на мій погляд, тільки одне місто – це Львів. От якщо брати, що є Київ, Харків, Донецьк (бо там була Криворізько-Донбаська республіка) і Львів. Залишився тільки Львів як такий осередок, який має найбільші потенційні можливості європейськості. На сьогоднішній день це такий бастіон європейського вибору.
Тобто ви вирішили від Львова балотуватися?
Ні, я ще не вирішив балотуватися. Але, якщо так станеться, що будуть вибори, і в мене з’явиться така можливість, і ця можливість співпаде з моїми бажаннями, то єдине місто, де б я міг це робити, може бути тільки Львів.
Ви голова Української Національної консервативної партії – з ким партія буде йти на виборах до ВРУ? Чи не думаєте про об’єднання з іншими політичними силами? Ви ж самі не раз говорили про необхідність об’єднання дрібних партій.
Для нас найближчою є «Свобода». В ній є націонал-консервативний потік паралельно з соціал-національним. Є дуже багато світоглядно-ідеологічних співпадінь з УДАРом. Це дві сили, які є ідеологічно до нас найближчими.
Але ж для «Свободи» ліберальні цінності не зовсім близькі?
Я ж кажу, що УДАР – це ліберальні цінності, і елементи цього є в Національної консервативної партії. «Свобода» – це національні цінності або соціал-національні, або націонал-консервативні.
Тобто базовою все одно має бути ідеологія?
Абсолютно. Це дві в принципі ідеологічні сили. Але, на жаль, УДАР поки що системно не став на національні позиції. В цьому його слабкість. В свій час я дуже хотів, щоб ліберальна партія, яку я очолював в період 90-х років, стала націонал-ліберальною.
Але, на жаль, мені це не вдалося. Це було якраз однією з причин, чому я пішов у відставку. Якщо зараз Кличко повторить оту помилку і не стане на національні позиції, він ніколи не зможе стати системним, державним лідером України.
А міським головою Києва зможе стати?
Може. Стати зможе, але питання в тому, чи зможе потім утриматися.
Чому Кличко відмовився взяти до себе Гриценка? Екс-міністр оборони є яскравим політиком і тільки б підсилив список УДАРу? Чи Кличку заборонила робити це Банкова?
Ні, я б не сказав, що Банкова. Мені здається, що Гриценко теж з Банковою працює. Об’єднавшись з Насаликом, він по суті вже перетворився в так звану конструктивну опозицію. Від слова конструктор, з яким завжди можна щось збудувати. Він став разом з Насаликом конструктивною опозицією Банкової.
Яценюк має шанси стати прем’єр-міністром при президентові Януковичу?
Партія регіонів продовжує свій поступ як єдина фаланга, як легіон. «Батьківщині» і Яценюку в цьому випадку нічого не залишається, як тільки той варіант, що Яценюк повинен влитися в «Батьківщину». Не бігати туди-сюди, мовляв, я вийшов з партії і прийшов до вас, ні. Він повинен повторити зараз долю Тігіпка, тільки з «Батьківщиною».
Для нього це єдиний варіант, і це єдиний варіант для «Батьківщини». «Батьківщина» повинна зараз вибудувати таку ж саму колону, таку ж саму фалангу, легіон як зробила Партія регіонів. Тому що з легіоном може битися тільки легіон.
Що тоді робити партійцям «Фронту змін»?
Влитися. Партія повинна влитися в «Батьківщину».
Але ви не сказали, чи стане Яценюк прем’єр-міністром при Януковичу.
Ні, це неможливо. Уже ж є Тігіпко. Тігіпко зумів викинути Балогу. Яценюк дитина у порівнянні з Балогою.
А яка тоді роль Медведчука?
Медведчук напевно піде як представник київської групи з УДАРом. Там, де Суркіс, там і Медведчук.
Чи в сьогоднішній ситуації тема федералізму, як можливість розвитку реального самоврядування на місцях, може стати перспективою для України?
Я є її творцем разом з Володимиром Подгорновим. Ми є навіть не прихильниками, а апологетами цієї моделі. Це так званий інтегральний федералізм. Це супермодель для України, яка дозволяє кожному регіону, кожному краю зберегти свою ідентичність і свою культурно-світоглядну унікальність.
А буде тоді сильною Україна?
Буде Русь-Україна. Тоді відновлюється наша база. Ми стаємо не просто «перекотиполем», а державою, яка існує понад тисячу років.
Зберігається генетичний, геоекономічний, геополітичний ланцюг України як унікальної держави.
Мене просто в шок вводить, коли кажуть, що ми тільки 20 років тому утворилися. Повна брехня. А що, тут нічого не було? Було. Ми є пращурами аріїв. Арії створили Велику Скіфію, супердержаву з своїм царем. Після скіфів були слов’яни. Слов’яни сформували разом з вікінгами Русь. Русь завоювала весь цей простір. Предтечею нової нашої форми були Костянтин Острозький, Петро Могила, а Богдан Хмельницький уже створив сучасну Україну. Потім Україна була колонією хозарсько-тюркської Московії. А тепер ми себе відновлюємо, ми є Русь-Україна. В цьому випадку єдиною моделлю для нас буде так звана інтегрально-федералістична модель країв.
Це щось на зразок Німеччини?
Краще. Це ближче до Австрії. Тоді землі не є конституційними суб’єктами, які створили цю країну. Вони є частинами єдиного простору з дуже серйозними фінансово-економічними повноваженнями.
Але ж цю ідею теоретично відстоював і Кучма. Пам’ятаєте – двопалатний парламент, референдум. Народ висловив свою волю. Чому зараз це не реалізувати?
Можна реалізувати. Але двопалатний парламент повинен відображати колективну волю громад, а не олігархів.
Тобто це не на часі?
Я ж кажу, що треба вирости до цього знизу. Це має бути зрілість громади, а не як збіговисько олігархів. Будуть сидіти пери, які є злодіями в законі. Вони створять палату перів. Будуть керівники латифундій, а ми в них будемо працювати в резерваціях. Ось така система нам не потрібна.
Крім того нам потрібно вийти на правильну органічну модель країв. Потрібно дуже точно врахувати історичну ментальність, її динаміку. Виходить десь 12-14 країв. Треба ліквідувати райони. Будуть краї, а краї утворюються як сукупність виразників громад. А громади – це міста і так звані сільсько-міські громади. Оце все спочатку треба вибудувати. Тоді для нас з’являється унікальний шанс. Ми тоді спокійно вирішимо проблему Криму, який увійде до краю Таврія. Ми знівелюємо процес півострова Крим, ми будемо мати Таврію. Це буде суперземля. Ми тоді зможемо забрати Придністров’я як край. Ми тоді зможемо забирати Воронезьку область, Білгородську область, Білорусію. Принаймні зможемо пропонувати їм долучитися. Тоді з’являється величезна Балто-Чорноморська потуга у вигляді Русі-України.
Відоме гасло - єдність в багатоманітності. Тобто сильна єдина Україна з самоврядними громадами (з широким спектром повноважень). До речі, Європейська хартія з питань місцевого самоврядування надає право обласним радам створювати власні виконавчі комітети. Як тут бути?
Так, Європейська хартія це не забороняє. І наша Конституція дозволяє це робити. Але є інша стаття Конституції, в якій закріплено, що обласна рада передає свої повноваження президентській адміністрації.
А якщо не передасть? Якщо Львівська обласна рада зараз створить свій виконком?
І буде молодець.
Це буде суперечити європейському законодавству?
Ні, європейському не буде і нашій Конституції не буде суперечити, тому що Конституція сама собі суперечить. Там є невідповідність, є дві норми, які суперечать одна одній: з одного боку говориться, що обласна рада є головною структурою, яка сама повністю веде всі справи на цій території, і вона повинна це робити через свій виконавчий орган. Але з другого боку говориться, що вона повинна передати це право президентській адміністрації. Це повний антагонізм. І ця норма про передачу функцій суперечить Європейській хартії про місцеве самоврядування.
Ваш прогноз: якщо Львівська обласна рада створить свій виконком, що тоді?
Молодці будуть. Це треба робити, інакше повністю втратиться галицька самостійність та ідентичність, і Львів буде перетворений в бандитський анклав, якщо облрада цього не зробить. Більше того, треба зараз робити альянс, асамблею всіх західноукраїнських областей, в яку повинні увійти Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька області, Закарпаття, Рівненщина, Хмельниччина і Волинь. Це треба робити негайно. Творити виконавчі органи і скликати Галицько-Волинську асамблею, яка відновить свою європейськість. Треба повернутися до Галицького сейму за часів Австро-Угорщини. І це потрібно робити буквально в цьому році, і під цими гаслами потрібно йти на вибори до Верховної Ради. Тому що фактично мова йде про те, що нинішній режим бандократії абсолютно не налаштований на європейськість України. А європейськість залишилася як світоч, як вогнище, як джерело в такому організованому вигляді тільки на землях Галицько-Волинського простору. Ось в чому сьогодні є головна проблема. Це треба сьогодні робити, бо якщо посиляться чорні межигірські ескадрони, то потім ми не зможемо це зробити. Це питання, яке треба кардинально до 2012 року вирішувати.
Чому ви не любите олігархів? У цілому світі був період первинного накопичення капіталу. Не йде мова про те, аби питати, де людина заробила свій перший мільйон.
Тоді давайте нікого не питати. Не може бути так, що одних не питають, а інших питають. Давайте тоді всім скажемо: «Заробляй свій перший мільйон, як можеш. Ми тебе чіпати не будемо».
Але хіба так не є?
Ні. От в тому і справа, що зараз ті, хто прийшли до влади, кожного починають питати. До прикладу, мій Інститут трансформації суспільства. На мене наїхала група сина Януковича: Арбузов, Янукович, Клименко. Вони нас перевіряють, до нас застосовують фактично енкаведистсько-гестапівські методи перевірки. Ми благодійна неприбуткова організація, а вони до нас ці методи застосовують, щоб знайти у нас якісь порушення законодавства. Так давайте і до них застосуємо. Давайте до Арбузова застосуємо, як він гроші з мамою відмивав через донецькі «общаки»? Давайте Клименко запитаємо теж, ким він був в Донецьку?
Треба застосовувати однакові правила гри. Як казав Ісус: «Хто без гріха, нехай перший кине в мене камінь», або «Спочатку витягни колоду зі свого ока, а тоді шукай скалку в чужому оці». Тому, якщо ви застосовуєте репресивні каральні методи проти всіх, хто не входить у вашу єнакіївську групу (навіть проти Ахметова, Фірташа), то це неправильно. Давайте так: або до всіх, або тоді нікого не чіпаємо. Давайте тоді змінимо правила гри.
Пане Олеже, але ж так є завжди: правила диктує той, хто при владі.
Є п’ята стаття Конституції, в якій чітко написано, що джерелом влади в Україні є народ. Тому народ повинен диктувати правила гри, тільки народ. Я вважаю, що я є частина народу, ви є частина народу. А якщо ми частина народу, тоді ми повинні самі з вами диктувати правила гри. Якщо ми не хочемо цього робити і віддаємо правила гри у руки тих, хто накрав мільярди, тоді виникає питання – а ми з вами хто? Тварини, худоба, маса?! Правильно було б, щоб вони віддали 90%, а собі залишили 10%, а ми 90% залишимо собі, а 10% віддамо. І це буде правильний розподіл багатства для формування середнього класу. Це не є більшовицький підхід. Це є підхід формування моделі народного капіталізму.
От дивіться: Польща – 1 мільярдер, живе за кордоном, але 66% середнього класу; Фінляндія – 79% середнього класу, 1 мільярдер, живе за кордоном; в Швеції приблизно така ж ситуація; Норвегія – 82% середній клас. Давайте зробимо таким чином – нехай не буде бідних, але буде заможний середній клас. Не можна так, щоб у Україні було 3% з сім’ями багатих і 80% бідних (за класифікацією ООН).
Слід додати, що і в Польщі, і в Норвегії ситуація однакова – центр ніколи нічого не дає. Така природа центру.
Тоді які дієві механізми, щоб цього добитися? Які ставити вимоги?
Навіть не ставити вимоги, а створити виконком. От сьогодні Львівська обласна рада повинна створити свій виконком і призначити голову виконкому, перебрати на себе всі фінансові функції, забрати всі гроші.
Ви побачите, які зміни почнуться. Те ж саме має зробити Тернопільська обласна рада і Івано-Франківська. Хоча б три. Потім підтягувати Волинську і Хмельницьку. І тоді збираємо унію вільних українських міст за типом Магдебурзького права. Тоді говоримо про Галицький сейм. Але це все в рамках інтегрального федералізму України. Це не сепаратизм. Це реалізація п’ятої статті Конституції. І тоді пропонуємо іншим краям-областям України зробити те саме, згідно з європейським законодавством і Хартією про місцеве самоврядування, Конституцію України. Зробити те, що зробить Галицько-Волинська асамблея.
Пане Олеже, але ж це мають усвідомити місцеві Галицько-Волинські олігархи.
В нас немає власних олігархів. В нас є багаті люди.
Але ці багаті люди зараз займаються взаємопожиранням і взаємопоборюванням.
Тому що дурні. Повністю дурні. Єнакіївська медуза всіх зжере.
До прикладу, кажуть, що Димінський з Дубневичами бореться…
Це інстинкт червоного ока – це дурна ментальність, яка нам залишилася з хозарсько-тюркської доби, коли всі хотіли бути представниками золотоординського хана. А для цього треба було знищити свого сусіднього князя. Це зразу все відродилося: я князь, і ти князь, але там десь сидить інстинкт, що треба ярлик на правління отримати. А для цього треба показати, що я найсильніший, що я можу.
В Донецьку чи в Баварії великий бізнес леліють, а у нас з ним борються. Може краще почати будувати в Галичині Баварію?
Правильно. Але будуй сам, і допомагай іншим будувати бізнес. Вирощуй середній клас – це своєрідний бізнес-інкубатор. Чим більше молоді втягнуто в самоініціацію, в самозайнятість, тим легше жити. Тому що тоді твоє багатство нікому не ріже око. Ти багатий, і я багатий; в тебе бізнес є, і в мене бізнес є; так, в мене менший, але ти мені не заважаєш, і може з роками я теж досягну твого рівня. Але атрибути однакові. І ти використовуєш продуктивно капітал, і я використовую продуктивно капітал. Я їжджу на хорошій машині, і ти їздиш на хорошій машині. Так, нехай трошки кращій, ніж в мене, але не на Бентлі. Якщо в тебе з’являються предмети розкоші, каблучки, ланцюги, ти в живеш якомусь маєтку, значить ти використовуєш капітал паразитично. Ти не працюєш на розвиток багатства всієї спільноти. Ти пожирач капіталу. А я тоді такого ж капіталу не маю і тому я виснажуюся, я працюю на сім’ю, мені важко, але я працюю. Це неправильно. Треба, щоб наші багаті люди зрозуміли, що треба підтримувати тих, хто хоче бути середнім. Чим більше буде тих, хто хоче бути середнім, тим легше буде жити. Не може бути багатих, якщо навколо буде пустеля люмпенів, жебраків. Вони рано чи пізно прийдуть до того маєтку і спалять його. Це однозначно станеться. Це історія.
Тобто це реально, щоб у нас ті ж Димінський, Дубневич і інші домовилися?
Повинні домовитися. І домовитися на базі того, що вони всі будуть формувати середній клас.
Як Ви вважаєте, чи зацікавлені на даний момент Німеччина та Польща в сильній Україні, в утворенні «трикутника» з Україною?
Польща дуже зацікавлена.
А Німеччина?
Німеччина ні. І Франція не зацікавлена. На жаль, Німеччина за часів Меркель не зацікавлена. Поки є Меркель, зацікавленості в Україні не буде.
Вона ж християнська демократка. Україна теж держава християнсько-демократична по своїй суті. Чи це не має жодного значення?
Це абсолютно не має значення. Вони втратили свою сутність. В Україні зацікавлена Австрія.
Китай?
Ні, Китай, ні. Для Китаю ми просто поле травлення. Ми пасовище для Китаю. Китай – це спадкоємці орди. Це комуністична сарана.
Тоді де шукати для України союзників, партнерів?
Скандинави, три скандинавські країни, країни Бенілюксу, Австрія, Швейцарія.
А Азія?
А навіщо нам Азія? Ми – Балто-Чорноморський конгломерат. Наші спільники – всі, хто лежать на Балто-Чорноморському меридіані. Якщо ми вибудуємо з вами меридіан, ми будемо мати потужну центральноєвропейську країну.
Але тоді ми станемо буфером між Китаєм, Росією і тою ж Європою?
Ми будемо не буфером, ми будемо геоутворювачами. Ми станемо стрижнем, який буде тримати всю Євразію. І не тільки ми: Польща, Скандинави і внизу Чорне мора. Ось там наше коріння лежить, звідти пішли два арійських потоки – індоарії і іраноарії.
Пане Олеже, ви, як лідер партії не раз говорили про люстрацію і про суд на Компартією. Це і далі актуальне питання, чи воно вже історично вичерпалося?
Над КДБ. Компартія вже нецікава. Важливим залишилося одне питання – це люди, які є схованими агентами, які дали підписку про співпрацю з КДБ. От тільки вони і є небезпечні. Всі інші вже відійшли. В чому є проблеми: якщо батько давав підписку під КДБ, то його діти теж під підпискою. Це найстрашніше, що зрада передається поколіннями. Якщо батько був членом Компартії, то для тебе це вже не проблема, тому що це була широка структура. В Україні перед розвалом було 4 мільйони комуністів, а з сім’ями це взагалі одна третина. Тому Компартія вже розвалилася. Але що залишилося? Залишилося номенклатурне ядро як носій грошей компартії. Залишився орден мечоносців – це КДБ. І залишилися архіви, а вони не горять. Архіви лежать в Москві. І там чітко написано, хто дав підписку. Я не за те, щоб цих людей саджати у в’язниці. Але ти дав підписку, тому в державній службі ти працювати не можеш. Люстрацію треба зробити. Живи собі приватним життям, займайся бізнесом, особливо сільськогосподарським бізнесом – супер.
Але це має бути цивільне громадське життя. І більше того, навіть діти їхні не повинні входити до державних органів, тільки десь вже починаючи з правнуків. Як кажуть, кадебістом залишаються і після смерті. Хороший кадебіст – мертвий кадебіст, але він і після смерті кадебіст. Тому треба розірвати цей ланцюг. А кадебісти пов’язані зі злодіями в законі. І поки ми це не розірвемо, ми не зможемо сильну Україну побудувати.
Пане Олеже, опозиція об’єднається?
Яка? Є різна опозиція: є польова опозиція. От я представник польової опозиції. А є так звана номенклатурна опозиція, владна опозиція. Це так звані галушки в макітрі – Яценюк, Тимошенко, Ющенко, Порошенко – вони всі в одній макітрі.
Тарас Стецьків?
На жаль. Тарас не вийшов з моделі. Треба вийти з моделі і заявити, що я в цю макітру більше не піду. Моє завдання – цю макітру розбити, а ці галушки викинути на смітник. Ось зроби це, тоді я скажу, що ти відрізав своє коріння.
За що вбили Чорновола? За це і вбили, що він виліз з макітри і сказав, що він вийшов з системи, що він позасистемний. Зараз ситуація буде така: зрозуміло, що Тимошенко повинна зараз створити єдину колону і так іти. Але Тимошенко представник кланово-корпоративних сил. Вона буде битися з ними так само, але за свої інтереси. А от реальна польова опозиція повинна створити свою колону і йти цією колоною на вибори: чи на мажоритарних округах, і, якщо вдасться, вийти на партійний рівень.
Якщо на партійному, то хто це може бути?
«Свобода» може іти. Але тоді треба об’єднатися з кількома польовими партіями, навіть з такою, як моя.
Як КУН?
КУН є під контролем Ющенка. Для цього КУН має очиститися, вийти з-під контролю сім’ї Ющенка, заявити, що він ворог, що це вовк в овечій шкурі, і тоді так, тоді КУН може іти.
А такого не може бути, що народ закусив вудила і мовчить, а на вибори прийде і проголосує проти діючої влади?
Ну і що? Поміняють бюлетені, урни поміняють і все. В тому й справа. Щоб це проконтролювати, треба мати величезну масу людей, які готові битися за результат.
Немає коментарів:
Дописати коментар