Спробую викласти основні враження та емоції від сьогоднішнього заходу, який проходив у гостинній атмосфері Українського Дому за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Такі заходи є надзвичайно потрібними для сфери «третього сектору» в Україні. Бо ми, громадські діячі, весь час заклопотані великими та важливими проблемами розбудови громадянського суспільства, боротьбою з корупцією, намаганнями зробити вибори чесними і т.п. Але попри тотальний брак часу, ми все ж просто люди, які мають природне бажання поспілкуватися один з одним не лише крізь «Вікна» моніторів, але в реальному житті і часі. Такі заходи як сьогодні і є тими майданчиками, де ми зустрічаємось: й ті, хто бачаться один з одним щодня, й ті, хто бачаться рідко, а дехто взагалі має чудовий шанс здобути ті контакти, які необхідні для подальшої роботи. Особисто мені, сьогодні було дуже приємно бачити всіх тих людей, яких я люблю й поважаю, які вчать мене, й на яких я можу рівнятися.
До конкретики. Для мене сьогодні була приголомшливою доповідь Олександри Матвійчук, яка представляла позицію мережі правозахисних організацій на першому пленарному засіданні «Громадянське суспільство України. Виклики і потреби». Пані Олександра представила тенденції наявні в українському суспільстві, які не на жарт турбують правозахисників, й мусять турбувати всіх. Декілька тез виступу пані Олександри:
- 80% українського суспільства знаходиться за межею бідності.
- 70 людей і 12 громадських організацій зазнали політичного переслідування за останні роки.
- Не просто криза, а знищення судів, судової системи і як такого правосуддя в Україні.
- Жорстокість кримінально-правової системи в Україні, яка переходить будь-яки рамки здорового глузду. Кількість суїцидів в Україні зросла на 22%.
В кінці цього виступу звучало поняття «духовного зроров’я». Й судячи з цієї доповіді духовність в Україні пора лікувати так само як лікують такі страшні захворювання як СНІД чи туберкульоз.
Коли почалася робота секцій, то я брала учать у секції №1 «Громадянське суспільство України: кращі практики самоорганізації». Й скажу чесно, те, що я чула й бачила викликало в мене дуже двоякі відчуття. Бо з одного боку ми бачимо успішні, популярні, гарно фінансовані кампанії, які розповідають про механізми своєї роби, не приховуючи гордість за роботу, що зроблена. Проте з іншого боку, ми бачимо маленькі та середні, молоді, часто регіональні, зі значно меншим фінансуванням ініціативи та людей, які намагаються отримати просту відповідь на просто запитання: «Як нам долучилися до таких великих і потужних інституцій громадянського суспільства?». Й проблема в тому, що цієї відповіді вони не отримують. Виходить ситуація (без образ!) монополізації «третього сектору». А це веде до його розколу на декілька таборів. Що ж ми збудуємо якщо навіть серед нас борців за про європейські цінності України, борців за реальну демократію немає єдності?
Тепер щодо самоорганізації. На мою думку, за останній час було декілька хороших прикладів реальної самоорганізації – це інтернет-кампанія прости закриття файлообмінника «ex.ua», коли за дві доби до цієї кампанії долучилися 35 тисяч людей в більшості незнайомих між собою; молодь, яка відстоювала свої бачення і свої інтереси з Фейсбук-дебатах навколо 3-х законопроектів про вищу освіту в Україні; ініціатива студентства Київського Національного Технічного Університету «КПІ» з приводу протизаконних дій МОН молоді і спорту по відношенню до права обрання ректора. Проте, жодна з цих самоорганізацій не згадувалася на сьогоднішній секції. Були представлені Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства, мережа активістів САМ та велика кількість локальних регіональних ініціатив, які мати успіх у своїй діяльності. Склалося враження, що під поняття «самоорганізації» кожен має на увазі щось своє. Відповіді на запитання: «Чому так сталося?», - я не маю. Але є очевидною необхідність уточнення понятійного апарату стосовно цього поняття. Можливо, ситуацію прояснить «Кримська весна розвитку» з темою «Самоорганізація у світі, що трансформується: як забезпечити собі місце під сонцем?», яку ініціює Ресурсний центр ГУРТ. ))
На завершення. Поняття «комунікація», «ефективна комунікація», «мережева комунікація», «комунікація між владою і представниками інституцій громадянського суспільства» - це поняття, які лунали лейтмотивом сього сьогоднішнього Форуму. Й напевне, це саме те, чого нині бракує «третьому сектору» в Україні. Тому дякую за можливість комуні кувати, й давайте використовувати такі можливості з тим, щоби наша комунікація ставала дієвою, корисною, ефективною!
Немає коментарів:
Дописати коментар