Чайківський Іван про себе і агробізнес

„Агробізнес – живописне полотно,

на якому творимо свої шедеври...”

Яскравий представник вітчизняного хліборобського виробництва Іван Чайківський за чотирнадцять років активної діяльності на селі здійснив справжнє економічне диво на Тернопіллі, а точніше сформував потужну компанію „Агропродсервіс”, котра стала помітним явищем в українській економіці, успішно конкурує з провідними фірмами Європи і розвіює міф про безнадійну репресивність нашого краю.

 Та це, за словами самого Івана Адамовича, який учора відсвяткував своє сорокаліття, лише вдалий старт до осягнення майбутніх вершин. У нашій розмові за чашкою апетитної кави він говорить про речі і оперує цифрами, в котрі насправді важко повірити. Але те, що я почув, а згодом і побачив на власні очі, не залишило навіть мізерної крихти сумніву, бо він не просто сучасний менеджер, а ділова людина майбутнього.

Візитна картка компанії

У нашому житті нерідко буває так, що власну думку про певну людину, подію чи справу будуємо на опосередкованій інформації, яка не завжди розкриває її глибинну суть. Скажімо, ще донедавна я немало наслухався про ПАП „Агропродсервіс”, центральний офіс якого розташований у селі Настасів Тернопільського району і яким з часу його  заснування керує досвідчений організатор агробізнесу Іван Чайківський. Однак навіть при тому, що  неодноразово спілкувався з ним на різних нарадах і виставках, побував на всеукраїнському з’їзді Агросоюзу, не знав нічого іншого окрім того, що в цій корпорації вирощують майже сорок тисяч свиней. І тільки. А як з’ясувалося, сьогодні це - потужна багатопланова сучасна фірма, за якою не завжди встигає вітчизняна наука. „Агропродсервіс”, високоорганізована господарка якого розташована у майже п’ятдесяти населених пунктах семи районів Тернопільщини і Рогатинського району сусідньої Івано-Франківщини, порядкує на 37 тисячах гектарів землі, займається свинарством, молочним і м’ясним скотарством та виробництвом бройлерів. Аби зрозуміти масштаби бодай у птахівництві, то скажу, що до кінця нинішнього року звідти у торгову мережу України планується реалізувати  один мільйон, а вже в наступному – 5 мільйонів штук високоякісного бройлера! За влучним порівнянням Івана Адамовича, нині агробізнес для його компанії – це „живописне полотно, на якому ми творимо свої виробничі шедеври”.

Звісно, усе це супроводжується бездоганною науковою організацією виробництва, високою культурою праці та не менш важливими атрибутами благоустрою і турботи про населені пункти, в яких згадувана компанія орендує землі чи майно. Це я запримітив одразу, щойно з’їхавши з центральної траси на семикілометрове відгалуження дороги до Настасова. Ще зі своєї юності пам’ятаю захаращені лісопосадки обабіч траси і численні вибоїни на ній. Сьогодні відчувається, що біля кожної зі старезних лип порядкувала турботлива рука – вони акуратно підрізані і побілені, та й на звивистій, але приведеній до належного порядку дорозі наша редакційна легківка так і норовить не зменшувати швидкість нижче стокілометрової позначки. А вже при в’їзді у мальовниче село про жваву господарку нагадують добротні фермські приміщення, причепурені яскравими дахами і обнесені оригінальним парканом.

Та, як ви розумієте, так було не завжди. Як пригадують місцеві хлібороби, у нині далекому 1998 році, тамтешній колгосп нажив кількамільйонні борги перед кредиторами, лише на зарплату тодішнім працівникам керівництво селянської спілки упродовж трьох попередніх років заборгувало 600 тисяч гривень! Тож кожен з них цупив з господарства що міг...

Врятувати селянську спілку від подальшого скочування у прірву безнадійності взялися два молодих підприємці. У своїх планах вони вже й ролі розподілили. Очолити господарство мав тодішній партнер Івана Чайківського – (назвемо його) Василь, який на той час мав уже власний магазин і рейсовий мікроавтобус до обласного центру. А Іван для виправлення ситуації у вельми ризикованій справі готовий був вкласти свої на той час зароблені у дрібному бізнесі кошти і погодився  допомагати партнерові на посаді його заступника. Однак ситуацію кардинально змінив непередбачуваний сценарій зібрання. Хлібороби не погодились на пропозицію свого односельця Василя, ще й дорікнули йому, мовляв, як ти будеш турбуватися про дев’ять сотень колгоспників, коли навіть у своїй маршрутці не хочеш безоплатно провезти пенсіонера... І тут же внесли свою, так би мовити, зустрічну пропозицію – обрати керівником господарства Івана Чайківського, котрого у Настасові всі добре знали, як порядку людину та перспективного підприємця.

Пропозиції ініціаторів дискусії тут же закріпили голосуванням, у результаті якого за Івана Адамовича свої голоси віддали понад сімсот настасівців із 900 тодішніх членів колгоспу.

А далі почалась наполеглива і важка праця. Через зиму хлібороби, уже під головуванням І. Чайківського, відремонтували сільгосптехніку, за кошти керівника засіяли поля. Господарка щойно почала налагоджуватись, як про неї тут же згадали колишні кредитори і безцеремонно почали вимагати повернути п’ять мільйонів боргу. А які це були борги, сьогодні добре відомо. В умовах загального хаосу і брутального відмивання грошей, ділки спочатку давали кредити під посівну, а потім масово скуповували збіжжя за пальне. Доходило до того, що за один літр дизпалива чи бензину забирали 10, а то й двадцять кілограмів зерна. А колгосп і далі залишався з дірявими кишенями. Словом, чесністю там і не пахло, тож Іван Адамович, усвідомлюючи свою відповідальність за долю колективу і прагнучи якомога швидше налагодити успішний бізнес на селі, почав інтенсивно шукати шляхи виходу із глухого кута.

Зрозумівши хижацьку природу накопичення первісного капіталу, молодий керівник почав ретельно вникати у  норми законодавства і швидко зрозумів, що штучно накопичених боргів легко уникнути, створивши нове підприємство на основі майнових сертифікатів селян, як документів перехідного права власності. А виробивши на їх основі державні акти, можна відокремитись від колгоспу, а відтак і від кабальних претензій кредиторів.

Усе починається з малого

Звісно, кожна нова справа – це своєрідний ризик, якщо не сказати – авантюра. Тож тепер у неї повірило значно менше членів колективу. У нове підприємство, яке сьогодні купається у променях вагомих успіхів і заслуженої слави, з Іваном Адамовичем перейшло лише триста вчорашніх колгоспників. Але що дуже важливо, серед них передусім були саме ті досвідчені і грамотні спеціалісти, які безпосередньо працювали на землі і біля тварин.

У новий хліборобський сезон Іван Чайківський, тепер як керівник приватного господарства, увійшов з новим кредитом довір’я, 870 гектарами землі і невеликим  машино-тракторним парком. Одразу проаналізувавши ситуацію, зрозумів, що прогодувати на цій землі свій колектив буде доволі проблемно. „Я сидів і думав, не брався сон, у мене сивіла голова від єдиного питання: як налагодити справу, прогодувати колектив і як, зрештою, не втратити довір’я своєї команди”, - пригадує керівник „Агропродсервісу”.

З Божою допомогою і підтримкою однодумців поволі усе налагоджувалось. У наступному, 2000-му році І. Чайківський, відчуваючи брак землі, домовився про її оренду з керівником господарства села Маловоди Теребовлянського району, справи в якому ішли не найкращим чином. І коли відсіялись у Настасові, розпорядився, аби механізатори переїжджали на весняно-польові роботи до сусідів, але вони амбітно заявили, мовляв, ми не будемо на когось працювати. І знову керівникові довелось тактовно і терпеливо пояснювати своїм хлопцям, що „працюватимемо не на них, а передусім на себе...”

Це, до речі, була перша віддалена площа, яка дала змогу агропродсервісівцям повірити у власні сили і впевнено рухатися вперед. З тих пір компанія поповнила свій земельний банк у Козівському, Лановецькому, Бережанському та інших районах нашої і сусідньої, Івано-Франківської областей.

Звичайно, у різні часи було по-різному, розповідає Іван Адамович, та найважче видавалось на початках, коли він свої кошти вклав у тодішній настасівський колгосп і їх ніхто не віддав, а власна господарка задихалась від безгрошів’я. На щастя, самовіддана праця і підтримка однодумців зробили свою справу – „Агропродсервіс”, незважаючи на тимчасові труднощі і ситуативні проблеми, невпинно рухався вперед.

Академія успіху і перемог

Нині ПАП „Агропродсервіс” – це вже своєрідна академія успіху, де сконцентровані сучасні технології виробництва, експериментальні досягнення прикладної науки і кращий зарубіжний досвід. Тут на кінцевий результат працює 1020 членів колективу і в тому числі 120 висококласних спеціалістів, командирів середньої ланки, які, образно кажучи, стали невтомним двигуном стрімкого злету компанії до чергових виробничих та бізнесових вершин.

Сьогодні компанія добивається вагомих урожаїв у рослинництві, володіє потужними зернозберігальними потужностями, насіннєвим заводом, і найбільшим в області комбікормовим підприємством. У різних районах області керівний штаб корпорації розвиває молочне і м’ясне скотарство, виробництво бройлерів. Предметом особливої гордості компанії є уже традиційна галузь свинарства, в якій на постійній основі працюють провідні польські практики. Про досягнення в цій царині уже сказано чимало, я ж переповім лише слова пана Івана про те, що лише завдяки власному комбікормовому виробництву і високоточному збалансуванню годівлі добовий приріст ваги тварин збільшився ще на 150 грамів!

Сьогодні свинарство у ПАП „Агропродсервісі” є стратегічною галуззю виробництва, яке останнім часом розконцетровується у кількох селах Тернопільського району, на Лановеччині та Івано-Франківщині. А в Настасові залишиться в основному маточне поголів’я. І це, очевидно, оправданий крок, адже якщо тепер тут щомісяця вирощують по вісім тисяч поросят (половину з них реалізують населенню), то вже в найближчій перспективі планують вийти на щомісячний показник у 25 тисяч поросят! У планах до 2020 року Іван Адамович називає, як на мене, просто фантастичні цифри вирощування свиней.

А коли я делікатно намагався йому опонувати, він провів мені екскурсію сучасними фермськими приміщеннями, грандіозними новобудовами, де в розміреному ритмі одночасно працюють кілька спеціалізованих будівельних фірм і не тільки з Тернополя. А щоб остаточно розвіяти мої сумніви, він повідомив, що на озброєння настасівські фахівці з тваринництва беруть досвід німецьких і данських компаній, а також відомої американської фірми, яка на кількох континентах утримує 1 мільйон 200 тисяч свиноматок. При тому керівник компанії акцентує на вирощуванні якісної свинини, якої сьогодні так потребує український споживач і яку стабільно забирають з Настасова замовники з Львівщини, Рівненщини, Закарпаття і постійні клієнти з Тернопілля, один з них – очільник   м’ясопереробного підприємства на Гусятинщині Василь Липка.

Кадри майбутнього готуватимуть у Настасові

Паралельно керівник „Агропродсервісу”, у якого кожна хвилина на вагу золота (наша зустріч – швидше приємний виняток), всерйоз подумує про майбутнє кадрове попвнення. І, розуміючи, що й вища школа сьогодні не завжди на передньому краї прогресу, уже домовився з ректоратом Львівського аграрного університету про часткове навчання і стажування його студентів на практичній базі компанії. Саме тому у Настасові, в майбутньому лабораторному корпусі, який ось-ось стане до ладу, передбачено облаштування просторої конференц-зали із комп’ютерними технологіями.

Не повірите, але все це лише дещиця того, що сьогодні вирощує, творить, будує і планує колектив „Агропродсерсісу”, чого передусім своїми працьовитими руками і неординарним талантом досягнув у свої сорок років Іван Адамович Чайківський. А мені так хочеться іще багато сказати про засновану з його ініціативи стимулюючу систему мотивації праці у компанії, завдяки якій усі працівники матеріально зацікавлено працюють на кінцевий результат підприємства; згідно з якою кожен член колективу, який відпрацював тут десять років, отримує десятивідсоткову надбавку до зарплати і про те, що до кожного агропродсервісівця у цій злагодженій команді ставляться з повагою як до рівноцінного партнера, а не підлеглого і що люди праці, які віддаються їй сповна, отримують доволі пристойну платню. Окремі спеціалісти щомісяця приносять додому по 8 - 9 тисяч гривень. То хто і чому тоді нам настирливо нав’язує панічні ідеї про економічну кризу в Україні?

Не хлібом єдиним живе керівник

На жаль, за численними справами виробництва я так і  не зміг розповісти про дивовижний внутрішній світ Івана Чайківського - патріота і життєлюба, який, попри всі бізнесові клопоти, повсякчас вболіває за долю України і своєю працею вселяє впевненість співвітчизників, що у нас все буде добре; про те, що він безмежно любить своїх дружину Тетяну Іванівну і не по літах допитливих донечку Катю і синочка Павлика, в яких разом зі своєю  дружиною-подолянкою вбачають гідних продовжувачів свого роду.

А ще Іван Адамович цікавиться своїм генеалогічним деревом по батьківській лінії, при допомозі львівських істориків та дрогобицьких архівістів його коріння уже „розкопали” до ХІV століття. Звісно, багато ще потрібно перепровірити, документально обґрунтувати, але уже сьогодні зрозуміло, що представники старовинного роду Чайківських були в близькому оточенні Степана Бандери і Романа Шухевича, а ще один знаний представник цього роду, також виходець з Львівщини, як і батько Івана Адамовича, - Роман Чайківський – нині працює головним художником Національного банку України.

І нарешті наступна яскрава грань діяльності Івана Чайківського, чи вірніше стан його душі – бажання допомогти оточуючим. У населених пунктах, де ПАП „Агропродсервіс” орендує землі, він бере участь у їх соціальному облаштуванні, а це - допомога церковним громадам, ремонт доріг, матеріальна підтримка шкіл та дитсадків. „Звичайно, озолотити кожне село ми не можемо, але при потребі завжди відгукуємось на запити громади, - розповідає Іван Чайківський, - лише торік на ці потреби виділили три мільйони гривень. Для прикладу у Настасові обладнали дитячий майданчик вартістю  півмільйона гривень. І коли проїжджаю поблизу нього і чую там дзвінкий сміх малечі навіть з навколишніх сіл, то серце наповнюється радістю. І хочеться й надалі робити добрі справи для своїх краян”.

Богдан НОВОСЯДЛИЙ."Свобода"